Яскраво обдарований скульптор і живописець Іван Васильович Бровді — знакова постать у вітчизняному художньому просторі. Художні традиції закарпатської школи малярства гармонійно поєднує з невтомним творчим експериментом, маючи індивідуальний стиль. Народився 2 червня 1939 р. у с. Онок Виноградівського району Закарпатської області. У 1961 р. закінчив відділення художньої обробки дерева Ужгородського училища прикладного мистецтва. Навчався у творчих майстернях закарпатських скульпторів, засновників професійної пластики краю І. Гарапка та В. Свиди. Ранні станкові пластичні композиції, виконані на фольклорну тематику, відтворюють повсякденне життя земляків. Твори позначені високою культурою обробки дерева, виразною стилізацією. Іван Бровді — автор монументальних декоративно-просторових скульптурних композицій, що змістовно та естетично збагачують міські архітектурні ансамблі. Серед найбільш відомих — пам’ятники Кирилу та Мефодію у м. Мукачево та Києво-Печерській лаврі (м. Київ). У живописних полотнах відобразив барвистий калейдо­скоп народного життя. Майстер автопортретів, Іван Бровді, зображуючи себе в різних іпостасях, стверджує ідею складності та розмаїття людських характерів. Важливе місце в творчості митця посідає також сакральна тема. Носій ідей сьогодення: змальовує героїчний Майдан з протистоянням добра і зла, у гротесковій манері — потворне обличчя війни. Втім, оптиміст і життєлюб за вдачею, митець вірить у звитягу народу. Член Національної спілки художників України з 1967 р. Нагороджений бронзовою медаллю ВДНГ СРСР (1971). Лауреат обласної премії ім. Д. Вакарова (1972), обласних премій ім. Й. Бокшая та А. Ерделі (1998, 2001, 2011). Почесний громадянин м. Мукачево (2011) та с. Онок (2013). Персональні виставки проводить з 1965 р. в рідному Закарпатті, а також в Угорщині (Токай, Будапешт, Сірак), Словаччині (Мішкольц), Румунії (Сату-Маре). У 2015 р. твори експонувалися в Музеї сучасного мистецтва України (Київ). Роботи художника знаходяться в Національному художньому музеї України, Закарпатському художньому музеї ім. Й. Бокшая, Закарпатському краєзнавчому музеї, Закарпатському музеї архітектури та побуту (Ужгород), Києво-Печерській лаврі, у приватних колекціях (Україна, Росія, Ізраїль, США, Канада, Німеччина, Італія, Австрія, Угорщина, Словаччина, Польща, Австралія). Дружина Лариса Олександрівна, з якою разом піввіку, — відома художниця, яскрава представниця закарпатської школи малярства, майстриня художнього килимарства та гобеленів. Подружжя щиро переконане, що краса врятує світ.