Відомий український патофізіолог, математик, альпініст П. В. Білошицький провів наукові дослідження у галузях авіакосмічної, гірської, екстремальної медицини, біоінформатики, математичної та адаптаційної біології, спортивної медицини. Невтомний мандрівник народився 1937 у м. Києві в родині лікарів, що походила з Житомирщини. Враження дитинства — вій­на: спалений дім батьків, підірваний потяг. І мрії про зоряне небо! Після війни у 1961 р. закінчив лікувальний ф-т Київського медінституту. Вивчаючи стан організмів у екстремальних умовах, практику проходив на Кавказі під керівництвом акад. АМН СРСР М. М. Сиротиніна, ставши його учнем, представником його наукової школи. У 1964 р. Павло став першим кандидатом наук за спец. «Космічна фізіологія». Проводив перші в СРСР автоексперименти з дослідження імерсійної невагомості (1962–1964). Учасник моделювання «висадки на Місяць» у східному кратері вершини Ельбрусу за Космічними програмами СРСР (1966–1968), у загонах підготовки космонавтів. Вперше вивчав комбіновану дію охолодження та перегрівання в умовах гіпо­ксії. Роботи проводили спершу в експедиційних умовах, з 1973 р. у стаціонарних: на ЕМБС були збудовані лабораторії з кращим на той час обладнанням. Друга вища освіта — мех.-мат. ф-т Київського держуніверситету ім. Шевченка (1972). У 1983 р. захистив докторську дисертацію. Працював у Інституті фізіології ім. Богомольця НАН УРСР (Київ). У 1972–1993 рр. був директором Ельбруської медико-біологічної станції (ЕМБС) НАН України (Терскол, Кавказ, вис. 2100 м); за ті роки станція стала провідним центром світу з вивчення проблем гіпоксії, адаптації, космічної біології й медицини, підготовки космонавтів, альпіністів, спецконтингентів та ін. Після Чорнобильської трагедії на ЕМБС розгорнули масштабні дослідження впливу радіації на організм, розробку методів лікування, реабілітації опромінених. Згодом ЕМБС увійшла до Міжнародного центру астрономічних та медико-екологічних досліджень (МЦАМЕД) НАНУ, П. Білошицький був заступником директора центру у 1993–2006 рр. Чемпіон України з альпінізму у висотно-віковому класі (1997). Ставши засновником програми «Прапор України на вершинах світу», сходив на визначні вершини: Монблан, Ельбрус (1990), Кіліманджаро (1995), Уайна-Потосі (1994), Аконкагуа (1997), встановлюючи прапор України. Автор понад 300 наукових праць, монографій, винаходів. Підсумки робіт на ЕМБС (МЦАМЕД) опи­сав у повісті «Сходження» (2013), «Летописи ме­дико-биологических исследований в Приэльбрусье (1929–2006 гг.)» (2014), серії статей «Результати медико-біологічних досліджень українських учених на Ельбрусі» («Вісник НАУ», з 2010 р., спів­авт. О. М. Ключко, Ю. М. Онопчук). Редактор і член редколегій 11 наукових збірок, журналів «Кріобіо­логія», «Експедиція», «Безпека життєдіяльності». Учасник десятків наукових форумів, в т. ч. 6 Всесвітніх конгресів з високогірної фізіології та медицини.

Pavlo V. BILOSHYTSKY
PhM (mathem), Doct. of Med. Sci., Academician; State Prize of Ukraine in Science and Technology.

Director of Elbrus Medical and Biological Station (EMBS) NAS of Ukraine at Caucasus Mountains (1972–1993). Fields of research: aerospace, extreme, ecological, radiation, sports medicine; mathematics, bioinformatics.