Петро Біленчук належить до когорти знаних українських правознавців. Його творчий освітянський, науковий і практичний ужинок посідає чільне місце у золотій скарбниці національної юридичної освіти, науки і практики. Неординарний талант вченого і педагога щасливо розвивався в унікальному писанковому краї, у славнозвісній карпатській перлині світу – найстарішому селі-містечку Уторопи, яке вперше на Прикарпатті в 1524 році отримало Магдебурзьке право, тобто правовий статут окремого міського самоврядування. Вияв хисту до світоглядної позиції творця і знання сущого, до постійного пошуку правди-істини на основі духовності, справедливості, гідності, честі, волі, віри, святої совісті та міри, розвитку культури справжньої цілісної людини, до конструювання, творчості, оригінальності пов’язує з іменем матері Марії, батька Дмитра і рідного брата Василя. А його любов до багатовікової історії рідного писанкового краю, чарівної і унікальної первозданної природи Карпат, цілющого гірського повітря, самобутньої культури односельців стимулювала спочатку до активної конструкторської творчості, коли в шкільні роки сконструював свій перший детекторний радіоприймач, був юнацьким кореспондентом районних газет і республіканських часописів, а подальше все своє життя наукової, освітянської і практичної діяльності сфокусував спочатку у сфері радіотехніки, телекомунікацій та електронногозв’язку, а пізніше у галузі конституційного, банківського, страхового, біржового, конкурентного, податкового, екологічного, муніципального, соціально-комунікаційного і кримінального права, криміналістики, криміналістичної кібернетики, нейробіоніки, інформатики і системології, ноотехнологій та комп’ютерних грід-технологій та захисту конституційних прав людини і громадянина. Він є автором нових напрямів юридичної науки: 1) наукове забезпечення правосуддя, судочинства, правопорядку: пізнання доказування, розслідування (історіографія, джерелознавство, теорія, методологія, системологія, праксеологія); 2) судова антропологія і людинознавство (дерматогліфіка, одорологія, консолідована комбінаторика); 3) комп’ютерна психофізіологічна діагностика і прогнозування поведінки людини в юриспруденції: детективознавство, ноометодики, онлайн технології і грідтехнології. Вже на початку творчого самоутвердження, коли конструював свій перший в житті детекторний радіоприймач, коли був юнацьким кореспондентом республіканських і районних газет, коли створив свою власну шкільну бібліотечку, стала помітною схильність Петра Біленчука до аналітичних світоглядних філософських міркувань, системних узагальнень, звернення до віковічних національних звичаїв, ритуалів, традицій, вміння гармонійно поєднувати досягнення філософських, природничих і гуманітарних наук. Природжений хист до системного консолідованого самоаналізу і несхибна віра у свої творчі сили допомогли Петрові Біленчуку написати неймовірно велику кількість підручників, монографій, навчальних посібників, енциклопедій, курсів лекцій, довідників, словників, наукових статтей тощо. Він уміло поєднав традиції науково-попу- лярного викладу наукових знань, навиків і умінь з академічним стилем.Про свою творчість дослідник говорить так: «Істину не придумують, про неї не говорять, її знають». Тематика освітянських, праксеологічних і наукових здобутків Петра Біленчука надзвичайно-всеохоплююча, яка свідчить про його багатогранний духовний світ, щиру зацікавленість дослідження новітніх, креативних, оригінальних теоретично і практично значимих ідей, інновацій та ноотехнологій. Він прагне досліджувати різноманітні теми, які актуальні для сьогодення і майбутнього, в усіх їх формах і проявах, найрізноманітніших виявах. Підтвердженням цьому є його такі наукові праці, як «Філософія права» (1999), «Правова деонтологія» (1999), «Конституційне право» (1998), «Місцеве самоврядування в Україні» (2000), «Банківське право: українське і європейське» (1999), «Страхове право» (1999), «Екологічне право» (2000), «Історіографія українського права» (2011), «Портрет комп’ютерного злочинця» (1995), в яких дослідник наближується до філософських державотворчих засад формування правової освітянської і наукової думки третього тисячоліття.

Досліднику вдається передати життєдайну ауру здобутків минулого, втілити їх в символіку реалій сучасного державотворення, а також намітити пріоритетні шляхи розвитку в майбутньому. Власне, Петро Біленчук в своїхнаукових працях говорить мовою свого народу, якій властиві духовність, мудрість, святість, справедливість, винахідлива фантазія, романтизм і чутливість людських переживань до всього нового, оригінального, прогресивного і життєдайного. Цей стиль, притаманний Петрові Біленчуку, лишається майже незмінним з його дитинства і продовжується на його усьому творчому шляху освітянина, дослідника, науковця, праксеолога, але постійно удосконалюється життєвим досвідом, аналітичними системними узагальненнями, пошуком креативних ідей, інновацій, формуванням новітнього наукового арсеналу засобів, методів і технологій. З метою підвищення кваліфікації і виконання творчих наукових та освітянських проектів стажувався, вивчав і узагальнював досвід діяльності органів державної влади, правосуддя, судочинства та служб правопорядку Австрії, Білорусії, Великої Британії, Грузії, Молдови, Польщі, США, Італії, Канади, Китаю, Росії, Узбекистану, Федеративної Республіки Німеччини, Татарстану, Латвії, Грузії, Литви, Чехії, Словаччини, Франції, Японії та інших. Результати досвіду цього пізнання опубліковані в його багаточисельних наукових доробках. Петро Біленчук – витончений юрист-криміналіст, котрий професійно володіє пером освітянина, науковця і праксеолога. Для його манери творення характерними є розгорнуті сюжетні дослідження, які опубліковані в 9 підручниках, 20 монографіях, 120 навчальних посібниках, навчально-методичній літературі, сотнях наукових статей, тезах, рецензіях, патентах, свідоцтвах на авторське право на твір, раціоналізаторських пропозиціях, відеофільмах, кінофільмах, діафільмах, радіо- і телепередачах, зокрема таких як «Зброєзнавство» (2004), «Балістика» (2003), «Криміналістика» (1997), «Криміналістика» (1998), «Книга криміналіста» (1995), «Транснаціональна злочинність: стан і трансформація» (1999), «Криміналістика» (2001),Комп’ютерна злочинність: суперхакери і кіберкриміналісти» (2002), «Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів» (2007), «Комп’ютерний тероризм» (2008), «Інформаційна діяльність у правознавстві» (2008), «Підприємницьке безпекознавство в Україні» (2010), «Криміналістика в питаннях і відповідях» (2010, 2011), «Судові і правоохоронні органи України» (2011), «Засоби пізнання у сфері судочинства» (2012), «Таємна агентура департаменту поліції МВС Російської імперії» (2013), «Криміналістика третього тисячоліття» (2013) та багатьох інших наукових працях, в яких чітко і ретельно вибудовані режисура, система та композиція викладу наукового матеріалу, вишукана класифікація і систематизація досліджуваних явищ, подій і процесів, розмаїття і водночас гармонійно злагоджена та виважена позиція автора щодо спірних дискусій, новацій, колізійних питань. До наукових праць Петра Біленчука виявляють зацікавлення не тільки студенти і викладачі, аспіранти і науковці, але і практичні співробітники органів правосуддя, судочинства, правопорядку, шанувальники юридичної науки. Його праці є в багатьох країнах світу Австрії, Бельгії, Білорусії, Великій Британії, Естонії, Канаді, Китаї, Латвії, Литві, Німеччині, Польщі, Росії, США, Франції та ін. Невипадково серія його книг постійно експонується на міжнародному книжковому форумі у Львові, починаючи з 1997 року, і представлена у найбільших книгозбірнях і бібліотеках України та звичайно в Інтернеті. За значний особистий внесок у розвиток української освіти, науки і практики, високий професіоналізм, наполегливість у формуванні національної правосвідомості громадян Петро Дмитрович Біленчук нагороджений численними урядовими нагородами. Сьогодні Петро Біленчук визнаний на Батьківщині та за її межами правознавець, який упродовж понад трьох десятиліть плідно працює на освітянській, науковий і практичний ниві. В даний час дослідник продовжує плідно працювати в провідному ВНЗ України, у флагмані вітчизняної освіти, науки — на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також в Європейській академії прав людини та Інтелектуальному форумі «Єдина Європа». Велику шану і повагу виявляємо науковцю і освітянину, який відчутно примножує невмирущу скарбницю української юридичної думки, її історію, теорію, методологію, праксеологію.