Захищаючи честь та гідність громадян, високопрофесійний фахівець Зінаїда Володимирівна Антошина працює на благо народу Украї­ни. Приймаючи виваженні рішення, керується головними принципами — різнобічне вивчення обставин справи, чесність, справедливість, принциповість, неупередженість. Народилася 13 вересня 1939 р. у с. Кучківка Лисянського району Черкаської області. У селі була лише чотирирічна школа, де в одному приміщенні одночасно навчалися всі класи, тож учні успішно засвоювали кілька програм. Щоб здобути семирічну освіту, доводилося щодня ходити пішки в школу за п’ять кілометрів в с. Яблунівка. У 1954 р. Зінаїда Антошина вступила до геологорозвідувального технікуму, який не закінчила. Трудову діяльність розпочала в 1960 р., працювала секретарем-друкаркою відділу кадрів Міністерства юстиції УPCP. З 1962 по 1965 рр. — судовим виконавцем Шевченківського районного народного суду м. Києва. Оскільки чоловік був військовим, місце його служби постійно змінювалося. Подружжя мешкало в різних країнах, і всюди Зінаїда Володимирівна знаходила цікаву та корисну роботу. З 1965 по 1969 рр. працювала вчителем історії та суспільствознавства у м. Артик (Вірменія). Водночас закінчила юридичний факультет Єреванського університету, навчатися на якому почала ще в Київському національному університеті імені Т. Г. Шевченка. А з 1969 по 1975 рр. — інструктор військової частини та інструктор Дрезденського будинку офіцерів по зв’язках з родинами радянських і німецьких військовослужбовців (Німеччина). Повернувшись на батьківщину, Зінаїда Антошина мала твердий намір продовжити працювати в суді, у 1975 р. обрана суддею Шевченківського району м. Києва. Упродовж 1984–2002 рр. обіймала посаду голови Шевченківського районного суду м. Києва, має перший кваліфікаційний клас. З грудня 2004 р. — у відставці. Вимогливість і доброзичливість — риси характеру, завдяки яким Зінаїда Антошина здобула авторитет і повагу в колективі. Принаймні половина суддів Шевченківського суду до 2001 р. набули досвіду в його стінах. Ніхто не хотів залишати роботу, це був єдиний суд, в якому штат не змінювався. І в цьому заслуга головного судді Зінаїди Антошиної, яка підготувала гідну зміну, досвід та знання передала молодим колегам. Нині деякі з них працюють в апеляційних судах м. Києва та Київської області, у Вищому господарському та Спеціалізованому судах України, Державній судовій адміністрації України. Відзначена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. З 2005 р. є засновником і головою адвокатського об’єднання «Український правозахисний центр» у м. Київ. Пишається великою родиною. Вважає, що успіхів у житті та роботі досягла завдячуючи чоловіку. Син, як і батько — військовий, має звання полковника. Донька Анна — суддя Апеляційного суду. Про себе Зінаїда Антошина з гордістю каже: «Я — тричі бабуся радянського часу та двічі прабабуся Незалежної України». Усі онуки обрали професію юриста.